Епітафії для памятників: вази, фоторамки, хрести

Любий татку наш,
Недовго жив ти з нами.
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.

За ніжність, щирість і любов,
За працьовиті Ваші руки.
Низький складаємо уклін -
Дружина, діти та онуки.

Ти був твердиня нашої хати,
Ти був у всьому голова.
Як же нам любий, тяжко забути.
Змиритись з тим, що тебе вже нема.

Ти чесно жив, любив життя.
І ось пішов у небуття.
Та залишив ти світлу пам’ять
І вічно будеш, любий з нами.

Ти згасла, немов зранку світ зорі,
А ми лишились у смутку і журбі.

Пам’ять про тебе — цей чорний граніт,
Дивлюсь на могилу , а серце болить,
І гірко заплачу, дрібними сльозами,
Чому тебе , рідна, немає між нами.

Нехай зігрівають твою домовину
Сонечко вдень, а місяць вночі.
Спи спокійно наша мамо, бабусю,
Вічна і добра пам’ять тобі.

Ми кажем Вам спасибі, рідна мамо!
Бо Ви вказали шлях, яким у світ іти
Через століття до вершин високих
Ваш образ в серці будемо нести.

Ніхто тебе, спасти не зміг,
Пішла з життя ти дуже рано.
Залишила смуток і печаль.
В серцях лишилась глибока рана.

Спи синочку дорогий,
Сумно нам без тебе,
Не приходиш ти до нас,
Тільки ми до тебе.

Недолюбив ти, недомріяв,
Не оцінив красу життя.
Єдиний сину, гордість і надія,
Чому назад немає вороття?

Ти був для нас неначе пташка,
І щебетав, як соловей.
Без тебе жити сумно й важко,
І серце плаче ніч і день.

Такого щирого, простого,
Такого рідного, як ти.
Такого доброго нам сина
Ніколи більше не знайти.

Серця в нас розбиті, доню,
Втрата без міри важка.
Рано ти землю покинула,
Пташечко наша ясна.

Спи спокійно,наша доню,
Сумно нам без тебе.
Ти до нас вже не прийдеш,
Тільки ми до тебе.

Ти сходу сонця не діждалась,
Закрила очі назавжди.
Тебе ми любим, пам’ятаєм.
За все нам, донечко, прости.