Епітафії

№25

Любий татку наш,
Недовго жив ти з нами.
Любов, печаль і біль в душі
Лишив ти нам і мамі.

№26

За ніжність, щирість і любов,
За працьовиті Ваші руки.
Низький складаємо уклін -
Дружина, діти та онуки.

№27

Ти був твердиня нашої хати,
Ти був у всьому голова.
Як же нам любий, тяжко забути.
Змиритись з тим, що тебе вже нема.

№28

Ти чесно жив, любив життя.
І ось пішов у небуття.
Та залишив ти світлу пам’ять
І вічно будеш, любий з нами.

№29

Ти згасла, немов зранку світ зорі,
А ми лишились у смутку і журбі.

№30

Пам’ять про тебе — цей чорний граніт,
Дивлюсь на могилу , а серце болить,
І гірко заплачу, дрібними сльозами,
Чому тебе , рідна, немає між нами.

№31

Нехай зігрівають твою домовину
Сонечко вдень, а місяць вночі.
Спи спокійно наша мамо, бабусю,
Вічна і добра пам’ять тобі.

№32

Ми кажем Вам спасибі, рідна мамо!
Бо Ви вказали шлях, яким у світ іти
Через століття до вершин високих
Ваш образ в серці будемо нести.

№33

Ніхто тебе, спасти не зміг,
Пішла з життя ти дуже рано.
Залишила смуток і печаль.
В серцях лишилась глибока рана.

№34

Спи синочку дорогий,
Сумно нам без тебе,
Не приходиш ти до нас,
Тільки ми до тебе.

№35

Недолюбив ти, недомріяв,
Не оцінив красу життя.
Єдиний сину, гордість і надія,
Чому назад немає вороття?

№36

Ти був для нас неначе пташка,
І щебетав, як соловей.
Без тебе жити сумно й важко,
І серце плаче ніч і день.

№37

Такого щирого, простого,
Такого рідного, як ти.
Такого доброго нам сина
Ніколи більше не знайти.

№38

Серця в нас розбиті, доню,
Втрата без міри важка.
Рано ти землю покинула,
Пташечко наша ясна.

№39

Спи спокійно,наша доню,
Сумно нам без тебе.
Ти до нас вже не прийдеш,
Тільки ми до тебе.

№40

Ти сходу сонця не діждалась,
Закрила очі назавжди.
Тебе ми любим, пам’ятаєм.
За все нам, донечко, прости.